Гурткова робота

Гурткова робота в позашкільному закладі Станція юних натуралістів. Гурток "Юні валеологи"

Одним із методів є проектна діяльність у гуртковій роботі.  Така практикадосить важлива для вихованців, бо вони мають змогу  будувати позитивні міжособистісні стосунки, приймати відповідальні  рішення, критично і творчо мислити, розв’язувати проблеми і уникати стресів. Тобто, набувати життєвих навичок у повсякденному житті.  

  Метод проектів       припускає розв’язування деякої проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результати виконаних проектів повинні бути, що називається, «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв’язання, якщо практична, конкретний результат, готовий до впровадження.

Мета використання методу полягає у формуванні навичок ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій при навчанні студентів різного віку за допомогою інноваційних педагогічних технологій, якими передбачається самостійна (індивідуальна чи групова) дослідницько-пошукова діяльність студентів.

 «Людей слід навчати передусім того, щоб вони здобували знання не з книг,.. щоб вони досліджували і пізнавали самі предмети, а не пам’ятали тільки чужі спостереження, пояснення», - писав Я. А. Коменський (чеський теолог, мислитель, педагог, письменник).

З цієї філософської думки випливає, що лише у творчих проектах діти в повній мірі досліджують, пізнають предмети, розширюють свій кругозір та роблять певні висновки.

Мета використання методу полягає у формуванні навичок ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій при навчанні студентів різного віку за допомогою інноваційних педагогічних технологій, якими передбачається самостійна (індивідуальна чи групова) дослідницько-пошукова діяльність студентів.

Основні вимоги до навчального проекту:
·  робота над проектом завжди спрямована на вирішення конкретної, причому соціально-значимої проблеми – дослідницької, інформаційної, практичної.
·  планування дії з вирішення проблеми завжди починається із проектування самого проекту, зокрема – з визначення виду продукту й форми презентації (представлення результату). Найбільш важливою частиною плану є поетапна розробка проекту, у якій наводиться перелік конкретних дій із вказівкою результатів, строків і відповідальних. Однак деякі проекти (творчі, рольові) не можуть бути відразу чітко
сплановані від початку до кінця.
·  результатом роботи над проектом, його виходом, є продукт, що створюється учасниками проектної групи в ході рішення поставленої проблеми.
Слід пам’ятати, що проект – це «п’ять П»:
·  проблема;
·  проектування (планування);
·  пошук інформації;
·  продукт;
·  презентація (представлення результату).
Шосте «П» проекту – це його портфоліо, тобто папка, у якій зібрані всі робочі матеріали, у тому числі чернетки, щоденні плани, звіти тощо.
При навчанні за методом проектів:
1) учні самі формулюють проблему, або вчитель ставить перед ними проблему (чи надається проектне завдання);
2) учні самостійно створюють план вирішення проблеми чи виконання проектного завдання;
3) учні вирішують, де і як шукати інформацію (як досліджувати проблему);
4) учні висувають гіпотезу, планують можливі шляхи і способи її перевірки (проведення дослідження);
5) учні виконують проектне завдання (дослідження), документують його, опрацьовують результати (роблять висновки з дослідження);
6) учні планують продукт проекту, тобто обирають форму представлення результатів дослідження, проектують цей продукт, призначений для конкретної цільової аудиторії, на вирішення проблеми якої спрямовано проект;
7) і, нарешті, учні презентують свій продукт цільовій аудиторії. У камеральний (заключний) період здійснюють обробку і систематизацію даних, їх класифікацію, оформляють висновки і звіти.

Робота має бути побудована за певною структурою. Основними складовими структури роботи є такі:

титульний аркуш;

тези;

зміст;

перелік умовних позначень, символів, скорочень, термінів (за необхідності),

вступ;

основна частина;

висновки;

список використаних джерел;

додатки (за необхідності).

Класифікація учнівських проектів

У сучасній педагогіці проекти класифікуються відповідно до певної домінуючої типологічної ознаки. Відповідно до домінуючого методу чи виду діяльності дослідники розрізняють:

прикладні проекти, що відрізняються чітко визначеним результатом діяльності їх учасників (наприклад, проект документа, словник, аргументоване пояснення будь-якого явища тощо). Такі проекти передбачають ґрунтовне осмислення структури, розподіл функцій між учасниками, оформлення результатів діяльності, їх подальшу презентацію та зовнішнє рецензування;

дослідницькі проекти мають на меті організацію діяльності учнів, спрямовану на розв'язання творчих завдань із заздалегідь невідомим результатом і передбачають наявність певних етапів роботи (обґрунтування актуальності теми дослідження, предмета та об'єкта, визначення цілей та завдань, виявлення методів пошуку та джерел інформації, висунення гіпотези, визначення шляхів розв'язання проблеми, збір даних, їх аналіз і синтез, обговорення та оформлення отриманих результатів, виступ із повідомленням чи доповіддю, визначення нових проблем для подальшого аналізу);

інформаційні проекти скеровані на вивчення характеристик будь-яких процесів, явищ, об'єктів і передбачають їх аналіз та узагальнення виявлених фактів. Структура такого проекту схожа на структуру дослідницького, що часто є основою для їх інтеграції;

рольово-ігрові проекти, в яких учасники виконують визначені ролі (літературних персонажів чи вигаданих героїв), зумовлені характером і змістом проекту, імітують соціальні чи ділові відносини, ускладнені гіпотетичними ігровими ситуаціями. Структура таких проектів лише окреслюється й залишається відкритою до завершення роботи.

У реальній практиці здебільшого застосовуються змішані типи проектів, де поєднуються ознаки кількох типів проектів і які є практично-орієнтованими. Такі проекти не лише дозволяють отримати нові знання, а і сприяють отриманню певного соціального досвіду, тобто є соціальними проектами.

Відповідно до предметно-змістової спрямованості виділяються монопроекти та міжпредметні проекти. Перші, як правило, виконуються на уроках одного предмета, хоча й передбачають використання знань з інших дисциплін. Міжпредметні або інтегративні проекти найчастіше виконуються в позаурочний час, передбачають інтеграцію знань із кількох предметів і потребують кваліфікованої допомоги вчителів-предметників.

За географією контактів проекти можуть бути внутрішньошкільними (класними, міжкласними), загальношкільними, позашкільними (міжшкільними), мережевими (міжрегіональними) та міжнародними. Прикладами загальношкільних проектів є створення засобів масової інформації у школі, організація системи учнівського самоврядування, виставкового залу, музею школи. Різні загальноосвітні навчальні заклади мікрорайону можуть об'єднувати свої зусилля для здійснення спільної проектної діяльності. Це може бути обмін досвідом учнівського самоврядування шкіл району, організація опитування чи збір даних серед мешканців громади на певну тему, проведення конкурсів, змагань тощо. Мережеві проекти мають на меті широке залучення установ і представників громади до активної соціальної діяльності. Метою такої співпраці може бути сприяння системі соціальної допомоги представників громади, вирішення проблеми вандалізму, підтримка місцевої бібліотеки чи підготовка теле- або радіопередач для місцевого радіо чи телебачення.

              Критерії  оцінювання проекту.

       Чи міститть кожен розділ зібраних матеріалів достатню кількість інформації, необхідної для вирішення проблем.

       Чи не включені зайві матеріали?

Зрозумілість

       Чи розміщені матеріали логічно?

       Чи написані вони зрозумілою мовою, без граматичних, орфографічних помилок?

       Чи забезпечує форма представлення найважливіших матеріалів й аргументів розуміння їхнього змісту?

Інформативність

       Чи є інформація достовірною та перевіреною?

       Чи охоплює інформація головні факти й найважливіші поняття?

       Чи важлива зібрана інформація для розуміння проблеми?

Доказовість

       Чи використовували вихованці надійні, вірогідні, та різноманітні джерела інформації?

       Чи завжди вони довіряли джерелам інформації?

       Чи наводяться приклади та продумані аргументи на підтвердження певної позиції.

Наочність

       Чи відображають наочні матеріали специфіку теми? -

       Чи інформативні вони? Чи є у кожного матеріалу назва або підпис?

       Чим зацікавили представлені наочні матеріали інших учнів?

       Чи пов'язані логічно матеріали папки документів із демонстраційним стендом?

       Чи допомагають наочні матеріали зрозуміли зміст конкретного розділу?

       Естетика оформлення результату

Законність

       Чи не суперечить запропоноване рішення Конституції України?

       Активність кожного учасника відповідно до його можливостей

       Колективний характер прийнятих рішень. Характер спілкування та взаємодопомоги.

       Вміння презентувати проект.

       Після закінчення проекту доцільно організувати обговорення під час якого вихованці матимуть змогу оцінити проектну діяльність уцілому та особистий внесок кожного в загальну назву

       Обмірковуючи досвід, набутий у процесі реалізації проекту, учні можуть відповісти на запитання:

-         Чого і як вони навчилися?       - Що можна було б зробити інакше? 

-         Яких умінь і навичок вони набули?  -  Які були недоліки роботи в групах

-      Які переваги надає групова співпраця?

-      Що вдалося найкраще?

  Керуючись такими принципами у своїй творчій діяльності, було створено проект

docs.google.com/presentation/d/1qdjIeWy9l8csiYBU5i14XunuC3s9PfZ4/edit#slide=id.p1  

Даний поект було вкладено у методичний посібник з досвіду роботи, який було використано у позашкільних педагогічних читаннях НЕНЦУМ (2020-2021 н.р.) Тема самоосвіти: «Формування здоров’язбережних компетенцій  вихованців для їх особистого успіху та творчого потенціалу на заняттях гуртка еколого-натуралістичного напрямку»   Проектна технологіяЗа підсумками читань, було нагороджено дипломом ІІ ступеню.

Гурткова робота у 2019-2020н.р.
Позашкільні педагогічні читання НЕНЦУМ . Представлено методичний посібник з досвіду роботи «Формування здоров’язбережних компетенцій  вихованців для їх особистого успіху та творчого потенціалу на заняттях гуртка еколого-натуралістичного напрямку»
за підсумками читань , було нагороджено Дипломом ІІІ ступеню.
 

Гурток "Народна творчість"

        
 
Відкрите заняття на тему: "Вічно жива вишиванка" 
Мета: поглибити знання учнів з історії української народної вишивки; показати практичне застосування цього виду мистецтва під час виготовлення одягу, різних речей домашнього вжитку; звернути увагу учнів на відродження національно мистецтва, ремесел; формувати в учнів художній смак; виховувати в них почуття прекрасного, ретельність, охайність, працелюбність, повагу до традицій українського народу; розвивати естетичні смаки.

Обладнання: зразки вишивок: готові сорочки, серветки, рушники, малюнки-мотиви-символи.

Тип заняття: узагальнення знань.

Методи уроку: бесіда, розповідь з використанням ілюстрацій, екскурсія в музей «Біленька хатинка», використання метафор, віршів, пісень.

Між предметні зв’язки: народознавство, музика, історія, образотворче мистецтво, зарубіжна література.

Хід заняття

  1. Оргмомент

Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,

Простели до сонця вишивку-манішку,

Щоб по тій доріжці з лебедями- снами,

Плавали до щастя білими човнами.

Сьоьдні в нас незвичайне засідання. Як ви вже зрозуміли, воно пройде у нашому музею: «Біленькій хатинці». У нас присутні гості:……

  1. Актуалізація опорних знань.

При виконанні вишивки, кожна майстриня поєднує кольори. І в кожної є свій улюблений колір. Я впевнена, що і у кожної з вас є улюблений колір. Прошу зараз назвати його та пояснити чому саме цей колір. Наприклад:

  • Мої улюблені кольори синій і жовтий, бо вони мені нагадують блакитне безхмарне небо та жовте тепле сонечко, яке зігріває.
  1. Повідомлення теми.
  2. Український рушник та сорочка
  3. З давніх-давен рушники не тільки символізували естетичні смаки, вони були обличчям оселі та господині.
  4. Були рушники у ролі оберегів, що, за поетичною уявою українців-язичників, захищали від злих сил – Кикимори, Трясовиці та багатьох інших.
  5. Український рушник пройшов крізь віки. «Дати рушники» - означає згоду на шлюб. А тому скриня, де підростала дівчина повинна була повнитися рушниками. З рушником йшли у світи, на рушничок ставали молодята для благословення матерів. Рушник щедро стелився близьким та далеким друзям, гостям. У його візерунках та кольорах пульсує щедра любов до того, кому він посилається, насамперед – до дітей.
  6. Основою жіночого строю була полотняна довга сорочка: тунікоподібна, з поликами і на кокетці. Жіночі сорочки не відрізнялися за кроєм від чоловічих. Вони були іншими за довжиною і багатшими на оздоби. Жіночі сорочки шили додільні, тобто довгі (до кісточок ніг) і з підточкою. Підточка – це нижня частина сорочки з іншого, грубшого, полотна. В українському Закарпатті у жінок побутувала коротка сорочка; замість підточки тут носили білу полотняну спідницю. Сорочки були з відлогими комірами (західні області України) і з обшивкою горловини. Біля коміра або обшивки робили рясне морщення. Розріз-пазуха у сорочці знаходився спереду. Рукави на уставці й манжетах прикрашали вишивкою або тканням. Іноді декорували усю площину рукава – від плеча до манжета. Крім рукава, в жіночих сорочках прикрашали комір, пазуху, долішню частину одежі. Колорит, розміщення орнаменту залежали від традицій, які склалися у тій чи іншій місцевостях України.
  7. Т. Питнюк
  8. З дитинства пам'ятаю рушники,
  9. Що так любовно їх творила мама.
  10. По-українськи хата на святки,
  11. Сіяла вишитими рушниками.
  12. На полотні співали соловї
  13. І красувались кетяги калини,
  14. Зелений хміль в'юнився по гіллі,
  15. Зоріли в колосках волошки сині.
  16. Неначе долю вишили свою,
  17. Заплівши в неї промінь світанковий,
  18. Кохання і пісні, молоду зорю…
  19. Світи мені повік, матусина любове!
  20. VІ екскурсовод
  21. Вишивка
  22. Одним із найстаріших та найрозповсюдженіших видів декоративно-прикладного мистецтва є вишивка. Перші згадки про вишивку належать до доби палеоліту (Мізин на Чернігівщині).
  23. Із XVI—XVII ст. на теренах України — у Києві, Чернігові, Корці, Львові створюються цехи, у яких виготовляють вишивки.
  24. Із XIX ст. вишивка стає ремеслом. І донині чимало мешканців України займаються вишиванням. Цей вид мистецтва глибоко пов'язаний із народними традиціями, побутом, релігією. Вишин кою займаються переважно дівчата і жінки. Аж до другої полони ни XIX ст. кожна дівчина повинна була вміти ткати, вибілювати й вишивати рушники, скатерті, одяг.
  25. Основною функцією вишивки є оздоблення одягу й тканин (рушники, скатерті, простині, наволочки для подушок). Також це мистецтво мало ритуальне значення — використовувалися символи-обереги. Оздоблювалися перемітки, очіпки, хустки, стрічки, сорочки, кожухи, свити.
  26. Найпопулярнішим було оздоблення сорочок, зокрема рукавів, горловин, пазух, манжетів.
  27. Основним матеріалом для вишивання були вовна, льон, конопля. Вишивали також і на фабричній тканині — перкалі, коленко­рі, китайці, кумачі, мусліні, плюші, шовку тощо.
  28. Краса вишивки залежить від якості тканини, ниток і прийо­мів вишивання. Звісно ж, чималу роль відіграють і практичні на­вички роботи майстрині.
  29. Однією з найпоширеніших технік є вишивання хрестиком та гладдю.
  30. Кожний регіон України має свої особливості виконання ви­шиваних творів, їх композиційної побудови, використання технік та кольорової гами.
  31. Уміння народних майстринь оспівується в легендах, перека­зах, піснях, прислів'ях, казках. Пригадайте, у яких піснях розпо­відається про вишивку.
  32. Л. Загоруйко
  33. Народження сорочки
  34. Нечутно ступає вже вечір чорнявий
  35. Одблиску сніжинок спалахує вишня.
  36. Он прясти сідає бабуся на лаві,
  37. І серця торкається лагідна пісня.
  38. То пісня прощання, то пісня козача,
  39. Ще й пісня кохання мені лебедіє.
  40. Вона і сумує, й крізь посміхи плаче,
  41. І знову зринає, спалахує в мрії.
  42. Ось човник літає в такт пісні початій,
  43. Сувої полотен лежать сіруваті.
  44. Як тільки роса висихала на квітах,
  45. З бабусею йшли ми полотна білити.
  46. І сонце пестить палкими долонями,
  47. А вітер цілує устами прозорими.
  48. Ще й блискітки хвилі на них осідають.
  49. За тиждень сувої біліють, аж сяють.
  50. Вже вітер осінній колише калину.
  51. Чекають пісень, що до мене прилинуть.
  52. Бабуся сорочку сідає кроїти.
  53. А там – забуяють небачені квіти.
  54. На ній оживають прадавні веснянки
  55. І спів чорнобривців, ромашок зітхання.
  56. Та промені перші калинових ранків,
  57. І лебедя клич про самотнє смеркання.
  58. То ж я зберігаю сорочку і досі.
  59. Милуюсь, які чепурні ці віночки,
  60. Вдихну її запах, чолом притулюся.
  61. Гаптована ж сонцем і серцем бабусі

Народне мистецтво, яке передавалося із покоління в покоління століттями, завжди було, є і буде грунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури рідного краю. Звідти ідуть витоки професійної творчості. Традиційні пісні, і танок, легенда і казка, малюнок і художнє ремесло, практично необхідних, зручних у користуванні й ошатних за формою та оздобленням, стали національною основою сучасного народного мистецтва, пов’язаного із трудовою діяльністю людини.

І недаремно ми почали розмову із виявлення улюбленого кольору кожної дівчинки. Бо вміння поєднувати кольори  - це і є одним із елементів майстерності майбутньої майстрині. Адже вишивка несе в собі естетичне значення, в ній є дуже глибокий інформаційний зміст.

Вишивка –

«Проросте і піснею і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!»

  • Ви мабудь, здогадалися, про що ми будемо говорити?
  • Так, ми поглибимо знання з історії української народної вишивки, застосування її в житті, значимість у сьогоденні, будемо продовжувати розвивати естетичні смаки, виховуючи почуття прекрасного.

І на сьогодні ви повинні були відшукати інформацію про вишивку.

З далекого минулого прийшло до нас рукоділля: рук діло – шиття, плетіння, в’язання, різьблення, ткацтво. І виникло воно з любові до рідної землі, зі спілкування з навколишнім світом. Та потреби, не  скільки бачити красу, скільки її відтворювати своїми руками.

Вишивання, як вид мистецтва, існує з незапам’ятних часів. Про вишивку згадується в святій книзі «Біблії»

                        Цитата з «Біблії»

Також і «Іліаді» Гомера. Цей твір вибудете вивчати у 9му класі по зарубіжній літературі, і про нього ж ви говорили у 6му класі з історії. Авторство цього твору приписують легендарному сліпому поету Гомеру, який писав і творив у 8 -7 ст. до н.е.

В творі «Іліада» описав подорож ахейців до міста Трої, та різні події, пов’язані з цим походом, в т.ч. і Троянська війна.

Виникає запитання: ____________ Як же пов’язана  Троянська війна з вишивкою?

Досить просто, в Гомеровій «Іліаді» описується, як прекрасна  Єлена вишивала. Ось як про це пишеться у творові:

«…………………..» Цитата з книги.

За свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Арабський мандрівник Xст. У своїх творах свідчить, що руси теж носили вишитий одяг.

Вишиванням споконвіку займалися жінки. Це чудово робила прекрасна Єлена, винуватиця Троянської війни, про яку ми щойно говорили.

 Дар вишивання греки пов’язували з ім’ям мудрої богині Афіни. У середні віки вишивка стала улюбленим заняття королев і принцес, придворних дам і черниць.

У добу відродження малюнки для вишивки робили Ботічеллі, Дюрер, Рафаель. Також вона була складовою частиною художньої культури Київської Русі. В 11 ст сестра Володимира Мономаха – Анна, організувала першу вишивальну школу, де дівчата вчилися гаптувати золотими та срібними нитками.

  •